Погода: Мошни C Графік роботи: Пн-Чт: 8.00 - 17.15, Пт: 8.00 - 16.00 (Обідня перерва: 13.00 - 14.00)
Інформація 30 сер 2015 10:30

З історії Мошнівської лікарні

З історії Мошнівської лікарніСвою медичну установу мошнівці мають здавна. Ще в дореволюційний час тут до ладу стала збудована княгинею Балашовою лікарня з аптекою. Її окремі старі будівлі збереглися і донині. Спроектував незвичні для нашої місцевості споруди знаменитий архітектор Лешек - Владислав Городецький. Так сталося, що в розкритті його унікального таланту неабияку роль зіграли терени Черкащини. Підтриманий онукою М.С.Воронцова – княгинею Балашовою раніше нікому майже невідомий архітектор став справжньою знаменитістю. 

Та як би там не було, а з того часу людина у білому халаті для мошнівців стала звичною. Проходили роки, було воєнне лихоліття, а лікарня жодного дня не переставала функціонувати.

В усі часи лікарів любили та поважали, адже це були справжні фанати своєї професії.

Вражає терпіння мошнівських лікарів, які мали у своїй біографії лише одне місце роботи - Мошнівську дільничну лікарню, маючи не завжди комфортні умови роботи та проживання.

Але вони, разом із педагогами завжди були в селі впливовою силою – депутатським корпусом сільської Ради. Довгі роки очолювали лікарню Туголукова Явдоха Ничипорівна та Завгородній Антін Наумович. Вони згуртували та навчили великий колектив медичних працівників. Об’єднувала мошнівських медпрацівників і робота і пісня. Довгий час у селі виступав хор мошнівської лікарні. Незважаючи на свою завантаженість на роботі люди якимось чином знаходили час на зовсім непритаманну для лікаря справу...
 
Заслуговує на повагу односельчан та жителів навколишніх сіл кваліфікований лікар та організатор Одинюк Сергій Володимирович. Ще в юності закінчивши Полтавський медичний інститут приїхав він за рознарядкою у Мошни. З тих пір, з 1984 року працював він у мошнівській дільничній лікарні хірургом. З 1990 року Сергій Володимирович став головним лікарем. Саме йому доводиться якось розподіляти вже звичні недофінансовані державою кошти для великої медичної установи, бути її економним господарем. Окрім усього він не залишає свою суто медичну практику. Неодноразово він обирався односельчанами депутатом як сільської так і районної Ради. І нині головний лікар Одинюк Сергій Володимирович, який очолює тепер вже районну лікарню у Мошнах незважаючи на свою зайнятість обраний односельчанами депутатом до Черкаської районної Ради. 

 Таким колись був в’їзд до лікарні. Таким колись був в’їзд до лікарні.Заслуговує на повагу увесь великий колектив лікарні від головного лікаря до прибиральниці, адже треба мати велику душевну енергію, щоб у ці важкі дні, які проживає наша країна, не опустити руки та не очерствіти душею. Майже усі жителі Мошен від народження та до самого кінця були пацієнтами мошнівської лікарні. Змінювався час, змінювалися працівники – медики, але усі односельчани з теплотою у серці згадують про них, пам’ятаючи кожного поіменно... 

Добрим словом згадують люди нині вже покійних лікарів: Куріпка Адольфа Микитовича, Волковіцького В’ячеслава Захаровича, Клименка Григорія Федоровича, Путрю Василя Олександровича, які віддали улюбленій професії майже все своє життя.

Заслуговують на подяку лікарі – пенсіонери Тимченко Петро Іванович, Вайпан Юрій Васильович. Деякі з них не залишили свою справу і нині. Бо лікар – професія на все життя, до останнього. 

Користуються у Мошнівській лікарні заслуженою повагою лікарі: Іващук Любов Миколаївна, Клименко Ольга Вікторівна, Гаврилишин Володимир Олександрович. Ці люди не один рік віддали благородній професії лікаря. Саме на них і тримається довіра у людей до медичного працівника. Працюють у лікарні й інші, молодші лікарі, які поступово "підтягуються” до рівня старших.

Не меншу вдячність мошнівським медикам висловлюють жителі навколишніх сіл, вони теж мають можливість лікуватися у Мошнах.

Цікава доля у лікаря - хірурга Фещенка Валентина Павловича, який довгий час працював у мошнівській лікарні. Трапилося так, що йому довелося працювати лікарем на суднах Тихоокеанського флоту на Далекому Сході. Повернувшись у Мошни він мав нагоду знову влитися у колектив мошнівської районної лікарні, він так і зробив, але працює нині на периферії – очолює ФАП у с. Лозівок. Вірогідно, звик чоловік до деякої автономії, а село теж потребує спеціаліста.

А стоматологічне відділення, яке очолює лікар Підберезний Василь Петрович не оминув жоден житель мошнівського куща. Тут люди знаходять допомогу від болю, мають можливість протезування та обслуговуються справжніми професіоналами. Незважаючи на кризи та інші відомі усім негаразди, якість обслуговування людей тут зовсім не змінилася. Вона завжди знаходиться на досить високому рівні.   

Працівники Мошнівської дільничної лікарні. 1953 рік.Працівники Мошнівської дільничної лікарні. 1953 рік.Вже давно в мошнівській лікарні працює пункт "Швидкої допомоги”, де трудяться кваліфіковані фельдшери та медсестри. Організовують їхню роботу чергові лікарі мошнівської лікарні. Забезпечують їх транспортом водії, що вже давно працюють у цій установі. Інколи і їм доводиться разом із медперсоналом надавати невідкладну допомогу людям. За час своєї роботи вони стали справжніми професіоналами, які знають як, та вміють допомогти транспортувати хворих до медичного закладу. Хоча окрім усього їм ще доводиться обслуговувати не таку вже й нову авто техніку.   

На жаль, стрімко змінюються події в житті людей та навіть державних установ. «Завдяки» новаціям колишнього губернатора Черкащини Сергія Тулуба (того, що нині знаходиться у міждержавному  розшуку) лікарня втратила свого багаторічного керівника та мало не втратила статус районної. Владні новації і сьогодні лихоманять «швидку» в Мошнах, катастрофічне безгрошів’я та відсутність найнеобхідніших медикаментів поставили медичний заклад на межу виживання.
Єдине, що незмінним залишилося в медустанові Мошен – це її люди. Медперсонал, техперсонал та адміністрація лікарні стиснувши руки все так же виконують свої обов’язки, мабуть, з надією на краще…

Новий лікувальний корпус Мошнівської районної лікарні.Новий лікувальний корпус Мошнівської районної лікарні.Чи не тому один з мошнівських лікарів (не стану називати прізвищ) у приватній бесіді сказав слідуючі слова: - Якби хто з вас знав, як почувається лікар, коли не в змозі врятувати життя людині лише тому, що вона не має коштів для лікування. То справжні психічні тортури, які виникають, на жаль, майже щоденно. Як що так триватиме і далі, то медичної допомоги будуть потребувати вже самі лікарі… 

Як бачимо, історія медицинського закладу в Мошнах нероздільна з історією держави. Такий же занепад як і в усієї держави. Вже чверть століття триває експеримент над Україною, і немає в кого запитати коли ж таки виздихають хворі на голову кляті експериментатори. Таким ніяка медицина вже не допоможе, а страждаємо від того ми – звичайні люди. Усі без винятку. Сьогодні ніякі лікарі не в змозі чимось зарадити хворій державі з війною, корупцією та казнокрадством. Домайданилися, дореформилися, добрехалися, докотилися до прірви за якою може зникнути сама держава. Залишилися лише спогади про не таке вже й далеке минуле в якому у людей була хоч якась надія…

Сергій Гречуха. Краєзнавець.

мошнівська лікарня, мошни лікарня, лікарня мошни, історія мошнівська лікарня, одинюк
З історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарніЗ історії Мошнівської лікарні
Наверх