Інформація / Суспільство
10 кві 2022 19:00
ПІШОВ З ЖИТТЯ МИКОЛА КІНДРАТОВИЧ ТЕРЕЩУК
Перестало битися серце Миколи Кіндратовича Терещука.
Микола Кіндратович народився 20 травня 1936 року в сім’ї сільського коваля села Онопріївка Тальнівського району на Черкащині.
З 10 років, одночасно з навчанням в школі, почав працювати в місцевому колгоспі. З 1955 по 1958 роки проходив службу в армії, після звільнення – працював водієм.
У жовтні 1960 року одружився на вчительці Онопріївської середньої школи Тамарі Андріївні, разом з якою виховали двох синів – Сергія та Олександра.
З 1969 року Микола Кіндратович працює учителем фізкультури, поєднуючи роботу з навчанням в Черкаському педагогічному інституті. Працюючи вчителем, завжди був зразком роботи з учнями для колег і батьків. Будучи керівником гуртка юних техніків, прищеплював вихованцям любов до моделювання і технічної творчості, любов до України.
Вихованці Миколи Кіндратовича на все життя запам’ятали любов і повагу, з якими він до них ставився, і віддячували йому своїми результатами на виставках і змаганнях: їх моделі літаків, кораблів завжди були серед найкращих, а команди з легкої атлетики, футболу, а особливо дівчата-волейболістки займали призові місця у всеукраїнських змаганнях.
Будучи активним учасником громадського життя не тільки школи, а й рідного села, маючи неабиякі організаційні здібності, у 1987 рокі Микола Кіндратович переходить на роботу до підрозділу колгоспу імені Мічуріна. Працюючи бригадиром рільничої бригади, з відзнакою закінчує навчання в Тальянківському технікумі за спеціальністю «Агрономія».
В 1996 році Микола Кіндратович виходить на пенсію, приділяючи всю свою увагу дітям і онучкам.
В 2012 році, на запрошення дітей, Микола Кіндратович переїхав у село Мошни, де і прожив останні десять років свого життя.
Смерть Миколи Кіндратовича стала великою втратою для родини Терещуків, його учнів, вихованців, колег, всіх, хто його знав. Сини Сергій і Олександр, їхні родини втратили чуйного, доброго, турботливого батька, дідуся, брата, дядька, а ми всі – чуйну, добру, товариську людину, яка була для нас старшим товаришем і прикладом для наслідування.
Дорогий Друже і Наставнику, хай земля Вам буде пухом! Світла пам’ять про Миколу Кіндратовича назавжди залишиться в наших серцях.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного і розділяєм біль утрати!
Микола Кіндратович народився 20 травня 1936 року в сім’ї сільського коваля села Онопріївка Тальнівського району на Черкащині.
З 10 років, одночасно з навчанням в школі, почав працювати в місцевому колгоспі. З 1955 по 1958 роки проходив службу в армії, після звільнення – працював водієм.
У жовтні 1960 року одружився на вчительці Онопріївської середньої школи Тамарі Андріївні, разом з якою виховали двох синів – Сергія та Олександра.
З 1969 року Микола Кіндратович працює учителем фізкультури, поєднуючи роботу з навчанням в Черкаському педагогічному інституті. Працюючи вчителем, завжди був зразком роботи з учнями для колег і батьків. Будучи керівником гуртка юних техніків, прищеплював вихованцям любов до моделювання і технічної творчості, любов до України.
Вихованці Миколи Кіндратовича на все життя запам’ятали любов і повагу, з якими він до них ставився, і віддячували йому своїми результатами на виставках і змаганнях: їх моделі літаків, кораблів завжди були серед найкращих, а команди з легкої атлетики, футболу, а особливо дівчата-волейболістки займали призові місця у всеукраїнських змаганнях.
Будучи активним учасником громадського життя не тільки школи, а й рідного села, маючи неабиякі організаційні здібності, у 1987 рокі Микола Кіндратович переходить на роботу до підрозділу колгоспу імені Мічуріна. Працюючи бригадиром рільничої бригади, з відзнакою закінчує навчання в Тальянківському технікумі за спеціальністю «Агрономія».
В 1996 році Микола Кіндратович виходить на пенсію, приділяючи всю свою увагу дітям і онучкам.
В 2012 році, на запрошення дітей, Микола Кіндратович переїхав у село Мошни, де і прожив останні десять років свого життя.
Смерть Миколи Кіндратовича стала великою втратою для родини Терещуків, його учнів, вихованців, колег, всіх, хто його знав. Сини Сергій і Олександр, їхні родини втратили чуйного, доброго, турботливого батька, дідуся, брата, дядька, а ми всі – чуйну, добру, товариську людину, яка була для нас старшим товаришем і прикладом для наслідування.
Дорогий Друже і Наставнику, хай земля Вам буде пухом! Світла пам’ять про Миколу Кіндратовича назавжди залишиться в наших серцях.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного і розділяєм біль утрати!
Мошнівський сільський голова Богдан Шкарбута, Мошнівська сільська рада, Мошнівська територіальна громада