«ВКЛОНЯЮСЯ ВАМ, ВЕТЕРАНИ, ЯКІ ЖИВУТЬ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ, ЗА ТЕ, ЩО ВСТОЯЛИ, ПЕРЕМОГЛИ ЧОРНУ НАЦИСТСЬКУ НЕЧИСТЬ, І НАДИХАЄТЕ НАС В БОРОТЬБІ З НЕЧИСТЮ РАШИСТСЬКОЮ» - БОГДАН ШКАРБУТА

77 років тому, дякуючи мужності і героїзму наших ветеранів, в суворих випробуваннях та стражданнях було здобуто перемогу над страшним ворогом – нацизмом.

Ціна Великої Перемоги – це мільйони загиблих, навіки зламані людські долі, невимовний біль та горе учасників воєнних подій. Майже вісім мільйонів кращих синів і дочок України полягли на полях бою, загинули від тяжких ран у повоєнні роки. Осколки тієї епохи все ще летять і ранять нас, а сама війна назавжди залишиться незаживаючою раною, жахливим шрамом нашої пам'яті.

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни.

Сьогодні, як і в роки Другої світової, українці воюють з жорстоким і цинічним агресором. Тоді біснуватий фюрер узяв у заручники населення великої держави і прагнув до розширення «життєвих просторів», запевняв про безпеку і про те, що ні на кого не нападає. Сьогодні путін фактично повністю копіює гітлера. Путінська Росія під надуманими, облудними гаслами посягнула на територію України. При цьому путін намагається зруйнувати остаточно міжнародну систему безпеки і потенційно загрожує миру у всій Європі. Серед «запозичень» путіна, як кривавого диктатора і вірного спадкоємця гітлера, є і масові насильні депортації, і створення фільтраційних таборів з метою виявлення неугодних, а також знищення або ізоляція так званих неблагонадійних. Як і гітлер, путін готовий встелити Європу трупами, аби переділити світ на свою користь.

Ми не маємо права програти і не програємо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного сусіда-злочинця.

Я та мої діти є нащадками учасника бойових дій, ветерана Другої світової війни, інваліда 1 групи Лугері Івана Махтейовича (отримані поранення в ході боїв за визволення від нацистів європейських міст і селищ нестерпним болем мучили його до останнього дня життя), який в 2002 році відійшов у вічність. Моя сім’я свято береже і передає нащадкам - його внукам і правнукам не тільки дідові бойові ордени та медалі, а і пам'ять про подвиг Воїна-Визволителя. І я переконаний, що, якби він і його бойові побратими були зараз живі та здорові, то, як і багато років тому, не задумуючись стали б на захист рідної землі.

Сивочолі ветерани! У нашій пам'яті назавжди залишиться Ваш урок Честі й Слави, Героїзму й Самопожертви, Патріотизму і Вірності Вітчизні. Ми свято стоятимемо на варті миру, який Ви вибороли для нас.

Схилімо ж голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя за світле майбутнє, відійшовши у вічність. Схилімо голови і перед хлопцями, які гордо можуть називатися Вашими нащадками, які вже сьогодні віддають своє життя і здоров’я, в лавах Збройних сил України боронячи відвойовану Вами землю у війні з рашистськими окупантами.

Від себе особисто, від депутатського корпусу Мошнівської сільської ради щиро вдячний та низько вклоняюсь Вам, ветерани, які живуть в нашій пам'яті, за те, що вистояли, перемогли чорну нацистську нечисть, і надихаєте нас в боротьбі з нечистю рашистською.