Погода: Мошни C Графік роботи: Пн-Чт: 8.00 - 17.15, Пт: 8.00 - 16.00 (Обідня перерва: 13.00 - 14.00)
Інформація 11 кві 2016 20:10

Пам’ятник Леніну в Мошнах - Розповідь Федора Ткаченка та інших старожилів з особистою думкою.

Пам’ятник Леніну в Мошнах - Розповідь Федора Ткаченка та інших старожилів з особистою думкою.Ви ніколи не задумувались над тим, чому в Мошнах немає пам’ятника Леніну?
Вулиця, що носить його ім’я здавна є, а пам’ятника чомусь немає!
Та виявляється, що пам’ятник все – таки був, стояв він біля нардому (старого клубу) біля старого приміщення колишнього земського банку, що навпроти нинішньої автозаправки. Там до цих пір ростуть каштани, які були посаджені тоді по обидві сторони монумента. Він був урочисто відкритий у 1925-му році, в присутності 2000 людей. Півтораметровий гіпсовий пам’ятник “ вождю “ з традиційно піднятою рукою стояв на гранітному п’єдесталі. Цікава історія того першого і останнього пам’ятника Леніну в Мошнах. Гіпсова фігура була виготовлена в Черкасах, а п’єдестал був гранітним. Про той гранітний виріб і піде мова в записаних мною розповідях старожилів. Як виявилося, той п’єдестал був теж украдений, у вже відомому стилі більшовиків, бо колись належав пам’ятнику цареві Олександру Другому, що стояв довгі роки біля Земської Управи (СЮТ). Його добре видно на старому фото зробленому у 1912-му році.

До речі, всі офіційні джерела стверджують, що той пам’ятник був зменшеною копією пам’ятника цареві, який стояв на площі у Черкасах. Уважно роздивіться черкаське фото та спів ставте із наданою світлиною – вони ідентичні. У Черкасах пам’ятник поставили за відміну царем кріпацтва. На його чорній мармуровій дошці були такі слова: Император Александр Второй (1855 – 1881)

« Осени себя крестным знаменем православный народ и призови с нами Божье благословение за твой свободный труд, залог твоего домашнего благополучия и блага собственого».

Такі слова були викарбувані на меморіальних дошках обох пам’ятників. Хоча, тут є деякі неточності. Всі дослідження вказують на те, що в Мошнах був оригінал, а в Черкасах була встановлена зроблена з нього велика копія. Автором того пам’ятника був відомий сьогодні архітектор Лешек – Владислав Городецький. Він і створив мошнівський оригінал в своїй майстерні в Городищі. З того матеріалу була відтворена велика копія. А далі вже непотрібний робочий матеріал не без втручання керуючого мошногородищенським маєтком Балашових М.Ю. Філіпченка потрапив до управи в Мошни разом з виготовленим п’єдесталом. Отже, це не була копія, а був то справжній оригінал.

У 1917-му році фігуру царя у Мошнах активісти урочисто скинули додолу, куди його поділи потім - невідомо, а п’єдестал з розбитою меморіальною дошкою ще довго стояв самотній біля тодішнього парткому. Отоді і прийшла комусь у комуністичну голову “революційна” ідея, на своєму партійному зібранні вирішили активісти використати його для пам’ятника свого “ вождя “. Таке рішення мошнівського парткому було підтримане та втілене в життя, а про відкриття пам’ятника Леніну повідомила газета “Селянська правда” № 22 (837) за 26 лютого 1925-го року, яку Ви можете знайти у партійному архіві. Партійці з гордістю проходили повз новий пам’ятник до свого місця роботи (нинішня рай СЮТ) не забувши «доложить» найвищому парт начальству про ними створене.
Та споруджений монумент простояв недовго. В одну із ночей він був обляпаний чорнилом із бузини, а в піднятій руці висіло старе відро з написом крейдою - “За твою науку, на тобі лайна у руку!”. У відрі, як виявилось, дійсно було лайно. Оте чорнило так в’їлося в гіпс, що довелося зняти монумент, та демонтувати постамент. Куди він подівся, так і не вдалося вияснити. Вірогідно, що десь його задіяли у новому пам’ятнику Ленінові, котрих тоді встановлювалося немало.
Добре знали ті, що здійснили таку “ акцію “, що в тодішні часи це могло коштувати їм життя, та не зупинилися ні перед чим. Кинуті в Мошни сили НКВС перевернули в селі все догори дригом, але, так і не знайшли винних. На те «діло» було накладено клеймо “ совершенно секретно “ та сховано подалі. Репресивна машина виявилася безсилою. Звісна річ, що та подія усіляко замовчувалася владою. Ні у яких архівах про таке святотатство не було навіть згадки. Якби не старожили з їхніми розповідями, то нинішні покоління теж не знали би нічого.

А каштани так і залишилися, оті що колись були посаджені по обидві сторони пам’ятника, ростуть вже скільки десятиліть…

До речі, згадки старожилів про зміст надпису на відрі дещо не співпадають, а от правдивість самого факту підтверджують усі. Ніхто до цього часу не назвав і прізвищ виконавців тієї “акції”, немає навіть натяків на вірогідну участь у тому якихось людей. Схоже на те, що та акція була проведена одинаком, тому і залишилася нерозкритою.

З тих пір пройшло немало часу, але з різних причин нового монумента “ вождю “ у Мошнах так і не спорудили, хоча такі починання були: потуги встановити монумент були до війни, в кінці шістдесятих монумент планували встановити на місці пам'ятника Савченкам, до цих пір пустує частина скверу біля нинішнього базару. Саме там за робочим проектом повинен бути пам'ятник Ленінові на однойменній вулиці. Та не склалося… Воно може і добре, бо немає причини для чергового розбрату, але дуже хотілося б зауважити отим комуністам, які називають руйнацію пам’ятників Леніну кощунством. Потрібно їм оглянутися на свої дії у певні історичні періоди, перш ніж когось звинувачувати, бо, як кажуть, що посієш...

Окремою моєю особистою думкою лишається те, що ані патріотичні рухи дев’яностих, ані давнє рішення депутатського корпусу Мошен про перейменування вулиць, ані вимоги прийнятого Верховною Радою України Закону про декомунізацію не змогли змінити назви центральної вулиці села. Як пороблено… Сьогодні вже нібито вирішене це питання, та щось ніяк у це не віриться, невже зникне пам’ять комуністичного тирана із нашого села? Перейменовуються вулиці, назва яких спущена зверху за рознарядкою, доходить навіть до відвертого маразму. Перейменувавши вул.. Радянську ніхто й не задумався над тим, що в Україні до сьогодні існує радянська влада (сільські та районні, обласні та Верховна Рада). Ради і є втіленням радянської влади. То навіщо чіпати назви вулиць? Чи яку ідеологічну загрозу несе назва вулиці Першотравнева? А тим часом, залишаються назви вулиць названі на честь соратників Леніна - творців голодоморів, та убивць типу Рябоконя. Вже в третьому тисячолітті живуть люди на вулицях, що були названі на честь більшовиків – комуністів. Запопадливі мошнівські комуністи зробили із села справжній комуністичний заповідник у назвах вулиць. Поки що від місцевої влади, м’яко кажучи, не видно ніяких дій щоби кардинально виправити цю ганебну ситуацію. Час покаже справжню суть наших можновладців, їхню політичну свідомість. Чи знову візьмуть верх фінансові питання? Або звичайне небажання…

Схоже на те, що лайно у відрі з часом треба буде прив’язувати до дверей сільради. Та чи знайдеться той сучасний одинак, що вчинить таку акцію?

Краєзнавець Сергій Гречуха.

Пам’ятник цареві Олександру у Черкасах.
Наверх