Вчені з'ясували, від чого залежить віра дітей в Санта-Клауса

У культурній традиції ряду країн існує ряд вигаданих персонажів, в існуванні яких дітей переконують доти, поки вони самі не з'ясують, що їх не існує. До таких персонажам відносяться Санта-Клаус, Дід Мороз зі Снігуронькою та інші новорічні і різдвяні персонажі.

Феномен Санта-Клауса і Діда Мороза ускладнюється ще й тим, що діти, яким систематично вселяють, що ці персонажі реальні, в передсвятковий та святковий період зустрічають множинні свідоцтва їх існування. Санта-Клаусів і Дідів Морозів діти неодноразово, іноді по кілька разів за день, зустрічають в торгових центрах, на дитячих святах і на вулицях, батьки запрошують додому найманих акторів або самі зображують Санту і Діда Морозу. У дослідженні, опублікованому в журналі Cognitive Development, психологи з США перевірили, як змінюється ступінь впевненості дітей в існуванні Санта-Клауса в залежності від частоти зустрічей з людьми в костюмі Санти, пише Naked Science. Виявилося, що чим частіше дитина бачить таких людей, тим сильніше впевнений, що чарівник існує насправді.

Результати раніше проведених опитувань також показали, що навіть коли діти усвідомлюють фантастичну природу більшості вигаданих персонажів ( "монстрів не існує", "привидів не існує"), віра в новорічних і різдвяних персонажів зберігається багато років.

З роками діти виявляють, що Санти не існує, проте процес усвідомлення, до сих пір погано вивчений. Існує дві версії: перша - про те, що в міру того, як дитина стає старше, батьки все менше згадують Санта-Клауса, і віра в нього пропадає; друга - про те, що віра в Санту залишається міцною до тих пір, поки дитина не накопичує критичний обсяг знань про навколишній світ. Усвідомивши, що історія Санта-Клауса суперечить повсякденному досвіду і законам фізики та біології (польоти на возі з оленями). У випадку з Дідом Морозом ключову роль повинні грати його безсмертя і швидкість пересувань.

Результати онлайн-опитування, проведеного дослідниками, говорять скоріше в підтримку першого припущення. Батьки заповнювали онлайн-анкети, відповідаючи на питання про те, чи вірять їхні діти в Санта-Клауса, як часто батьки згадують Санту, дарують чи різдвяні подарунки від імені чарівника, переодягаються чи в Санта-Клауса в святвечір і т.д. Статистика показала, що діти від 2 до 7 років тим сильніше вірять в Санту (і тим менше задаються питаннями про його фізичну природу), чим частіше батьки розповідають про нього як про реальний персонаж.

Результати обох опитувань також показали, який шлях проходить дитина від безумовної віри в Санта-Клауса до заперечення його існування. Коли дітям пропонували написати записки з питаннями Санті, якість питань безпосередньо залежало від віку. Зацікавлені питання, за якими не крилося приховане підозра (на кшталт "А правда, що на Північному Полюсі холодно?") Задавали діти до 7-8 років; діти 8-9 років починали ставити інші запитання - на кшталт "А як ти поміщаєшся в димохід" і "Як літають твої олені". Поступова критика міфу про Санта-Клауса рано чи пізно призводить до відкриття його міфічної природі.