Володимир Доманський: «Розвиток і підтримка малого й середнього бізнесу – такою має бути стратегія виходу з економічної кризи!»

Нещодавно відбулася розмова з депутатом Черкаської обласної ради, головою постійної комісії з питань освіти, науки, культури, молодіжної політики та спорту Володимиром Доманським.

Володимир Миколайович з моменту обрання депутатом дотримується активної позиції, переймається життям округу, бере активну участь у життєдіяльності області і небайдужий до доленосних питань країни.

- Володимире Миколайовичу, якою Ви бачите стратегією розвитку рідного краю й на що треба зробити акцент для досягнення стабільності в країні?

Я переконаний, що сучасна розвинена економіка ґрунтується на активному розвитку бізнес – середовища, тому економічна стабільність в тому числі й нашого регіону за малим та середнім підприємництвом. Адже це нові робочі місця, соціальна захищеність, стабільне наповнення бюджетів всіх рівнів.

Основна значущість малого й середнього бізнесу на державному рівні полягає в створенні середнього класу та покращенні рівня життя населення. А розвиток малого та середнього бізнесу на окремих територіях забезпечить розвиток і нарощування товаровиробництва, сільського та фермерського господарства, торгівлі й послуг, створення додатково навіть не сотень, а тисяч промислових і сільськогосподарських заводів, в результаті чого буде можливість залучити додаткові ресурси, активізувати внутрішні заощадження громадян і регіонів, зокрема й покращити матеріально-фінансове становище сільського населення.

До того ж малий та середній бізнес, який характеризується гнучкістю і можливістю пристосовуватися до зовнішніх умов, що змінюються, може стати потужним фактором у подоланні кризових явищ в економіці як нашого регіону, так і в країні в цілому. Особливо в умовах активних соціально-економічних перетворень в Україні, коли відбувається розширення економічної самостійності регіонів, по-новому визначається роль малого й середнього бізнесу для регіонального розвитку.

У країнах Європейського Союзу малі й середні підприємства створюють 60-80% внутрішнього валового продукту, відіграючи провідну роль. Вони забезпечують стабільність економіки та соціальної сфери, формують засади інформаційного прогресу, збільшують рівень розвитку економіки в цілому. А в Україні такий показник майже в чотири рази нижчий.

На відміну від великого, малий та середній бізнес мають певні переваги, які забезпечують розвиток регіональної економіки країни. По-перше, МСБ на відміну від великого бізнесу, не вимагає великих інвестицій та характеризуються швидкою окупністю витрат. Це значно спрощує процес започаткування бізнесу та заповнення необхідної ніші на ринку. По-друге, відмінність МСБ від великого бізнесу полягає в здатності більш динамічно та оперативно розвиватися, забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, орієнтуючись на інновації, і швидко реагують на запити споживачів. По-третє, відкритість доступу та легкість входження до цього сектора економіки, на відміну від великого бізнесу, що збільшує можливість залучати до роботи на своїх підприємствах таких спеціалістів, які працюють на свій страх та ризик за невелику винагороду. По-четверте, МСБ значно підвищують рівень конкуренції на ринку та спонукають підприємців до більш ефективної та якісної діяльності, в той час як великі підприємства монополізують ринок. По-п’яте, підприємства МСБ вирішують проблеми зайнятості в регіоні за допомогою створення нових робочих місць, надають роботу працівникам, вивільненим у процесі реструктуризації великих підприємств. По-шосте, підвищують рівень конкурентоспроможності регіонів та галузей унаслідок високої мобільності у використанні ресурсів, невеликих термінах часу переформатування діяльності. По-сьоме, вирішують значну кількість соціальних проблем та організації соціальної сфери. Крім того, МСБ є значним джерелом поповнення місцевих та регіональних бюджетів, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій знаходяться.

- Володимире Миколайовичу, судячи з результатів Вашої роботи, Ви обрали для себе кілька пріоритетних напрямків діяльності. Над якими актуальними проблемами плануєте ще продовжити роботу?

Скажу відверто, проблем, які потребують вирішення, — дуже багато. Особливо стосуються вони розвитку сільської місцевості. Наведу приклади актуальних проблем, вирішенням яких планую займатись протягом найближчого часу.

По-перше, це оптимізація доходів та витрат сільських бюджетів.

Всі природні ресурси повинні належати громаді (земля, вода, ліс і т.д.). Громада повинна контролювати використання ресурсів, слідкувати за їх збереженням та відновленням. На мою думку, використання ресурсів повинно бути платним.

Дрібні та малі підприємства повинні платити мало, великі — багато. Потрібно стимулювати населення до підвищення своїх доходів через використання можливостей територій і застосування нових технологій.

Для збереження й розвитку соціальної інфраструктури, підвищення якості надання соціальних послуг, концентрації фінансових ресурсів, з метою недопущення скорочення населення та збільшення робочих місць, необхідно створювати об’єднані територіальні громади, в яких будуть пріоритетом відкритість бюджету та широка поінформованість населення про напрямки й об’єми дохідних і витратних частин, де буде можливість участі населення в житті громади, в тому числі й можливість використання різноманітних державних та грантових програм.

По-друге, це агроекологічне використання природних ресурсів, тому що природні ресурси — це скарбниця громади. Вони повинні використовуватись ефективно й приносити користь громаді (у вигляді податків, робочих місць, нових можливостей), зміцнювати малих і середніх фермерів, підприємців — членів громади. А великі підприємства повинні нести додатковий тягар соціальної відповідальності.
Потрібно провести суцільну інвентаризацію земель. Тільки за рахунок цього можна значно наповнити бюджет.

Необхідно також відновити водоохоронні зони, природні пасовища, лісосмуги. На таких землях спільно з пасічниками насадити медодаїв.
Громада повинна вимагати екологічного використання своїх природних ресурсів; встановити контроль за використанням пестицидів; контролювати якість питної води та утилізацію відходів виробництв.

Досить важливе й підвищення доходів сільського населення. Зокрема, за рахунок створення нових робочих місць, аналізу можливостей територій, визначення напрямків та залучення інвестицій.

Виявлення та/або створення виробничих кластерів у відповідній місцевості, обумовлених рядом виробничих факторів. Наприклад: місцевість багата пасовищами, є чимале поголів’я корів, - необхідно створювати кооперативи по заготівлі та переробці молока, заготівлі кормів, ветобслуговуванню, заготівлі молока, переробці й реалізації. Результат — створення додаткових робочих місць, виробництво готових продуктів, підвищення доходів власників худоби, підвищення спроможності громади.

Створення можливостей в першу чергу шляхом навчання та виявлення зацікавлених та спроможних членів громади (таких як правило не більше 10%). Необхідно їх навчити технологіям і показати де і як залучати фінанси. Це будуть «першопрохідці», за якими, у разі успіху, потягнуться й інші. Спроможні, самодостатні громадяни — така ж і громада. Іншого шляху нема. Це найпершочерговіше завдання влади — показати можливості та створити умови.

Насамперед матимуть успіх ті проекти, які на невеликих площах зможуть забезпечити значний дохід до 1 млн. грн. з га. Це садівництво, ягідництво, овочівництво, звірівництво, традиційне тваринництво, вирощування грибів, аквакультура (риба, раки, прісноводні креветки, жаби тощо), вирощування равликів, вирощування спецій та лікарських рослин тощо.

Кабінетом Міністрів ухвалено Концепцію розвитку фермерських господарств на 2018-2020 роки. Необхідно створювати фермерські господарства та сімейні фермерські господарства (фізичні особи-підприємці в аграрному секторі). Це дасть доступ до державних фермерських програм: відшкодування 80% вартості вітчизняного посівного матеріалу, 40% відшкодування вартості вітчизняної техніки, 90% відшкодування дорадчих послуг, 70% відшкодування вартості обладнання (до 3 млн. грн.) для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів молочного та плодово-ягідного напрямку, підтримка тваринництва, відшкодування майже повністю кредитної ставки на кредити, отримані в державних банках.

Досить важливим є й створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК) (в ситуації, коли вже є декілька господарів, які виробляють однакову продукцію і мають схожі проблеми, тому не можуть далі розвиватись, не вирішивши їх спільно. Зараз найбільш затребувані види СОК- це молочарський (заготівля та переробка молока, заготівля кормів та ветобслуговування), з обробітку грунту (техніка з посіву, догляду за посівами, збору врожаю), плодо-овочевий, заготівельно-збутовий (заготівля плодів, овочів, ягід, їх зберігання, сортування та збут), зерновий (доробка, очистка та сушка зерна, формування партій та збут), кооперативи з виробництва кормів тощо.
Саме розвиток виробничих кластерів та кооперація сприяє розвитку виробничої інфраструктури (логістика, маркетинг, доробка, переробка, сортування, фасування).

Важливо, по можливості, з самого початку орієнтуватись на нішу органічної продукції, що більш перспективно й близько нашому населенню, а також є альтернативою переробній промисловості, яка перенасичена харчовою хімією.

Не менш важливим напрямком є й сільський та зелений туризм. Цей перспективний напрямок може приносити доходи в рази більші, ніж виробництво. Тим більше, що Черкащина має значний туристичний та історико-культурний потенціал. Це земля Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького, Василя Симоненка та багатьох інших відомих в Україні постатей. Це перлина в серці України з широкими ланами і садами, віковими лісами і гаями, ріками, ставками, роздольним Дніпром з водосховищами. Наш рідний край багатий мальовничими куточками, природними ресурсами, архітектурними та археологічними пам’ятками, які відображають різні етапи розвитку історії й культури, кухнею, колоритом, фольклором. З посиленням урбанізації навіть внутрішній попит на такий відпочинок повинен стрімко зростати.