НЕ СТАЛО ВІТАЛІЯ ДМИТРОВИЧА ТЕСЛІ

17 листопада відійшов у Вічність ВІТАЛІЙ ДМИТРОВИЧ ТЕСЛЯ.

Народився Віталій Дмитрович 23 серпня 1947 року в учительській сім’ї, що надалі і вплинуло на вибір професії. У школі навчався на «відмінно», поєднуючи навчання із грою у футбол, якому мріяв присвятити своє життя. Після закінчення школи спробував вступити на тренерський факультет в Київський інститут фізкультури за спеціальністю «Футбол». Спроба була невдалою. Конкурс на одне місце був високим, і перевагу надали професійним спортсменам. Після повернення з Києва вирішив опанувати професію слюсаря-монтажника у Мошнівському відділенні сільгосптехніки. Майже через рік був мобілізований до лав Радянської армії, де також самовіддано проходив службу в рядах прикордонних військ. Перебуваючи в лавах Збройних сил міг побудувати блискучу кар’єру військового, але любов до рідного краю і свого села покликала повернутися додому у званні старшого сержанта. Після мобілізації влаштувався апаратником на завод Хімволокно в м. Черкаси. Проте захоплення спортом і футболом взяло гору. І в цьому ж 1969 році був зарахований студентом фізкультурного факультету Кіровоградського педінституту, який закінчив у 1975 році з відзнакою, пропустивши навчання майже півтора року у зв’язку з важкою травмою після ДТП.

Працював учителем фізкультури у Будищанській, а потім Мошнівській восьмирічних школах. Після злиття 8-річної та середньої школи у с. Мошни був призначений організатором позакласної роботи школи.

З 1981 року працював тренером-викладачем ДЮСШ, створеній при Мошнівській середній школі. За роки праці на цій посаді сформував потужні спортивні команди дівчат і хлопців з ігрових видів спорту, які довгі роки займали призові місця у всіх районних та обласних спортивних змаганнях.

У 1982 році був обраний Головою Мошнівської сільської ради, де пропрацював до 1993 року. Уміло взаємодіючи із бізнесменами та різними організаціями, що були представлені на території села, зробив багато корисних справ. Зокрема, безкоштовно для дитячого садочку «Лісова казка» та Мошнівської середньої школи було зроблено покрівлі, створені нові вулиці та мікрорайони. Приділялась увага ветеранам Другої світової війни, вдовам та підростаючому поколінню. Розвивався спорт у селі, був відновлений стадіон та футбольна команда, що існувала за рахунок спонсорських коштів. Були збудовані павільйони для садочку «Волошка» та повністю новий базар. За сприяння сільської ради були замінені дзвони у Спасо-Преображенській церкві та проведено опалення для зручності парафіян. З метою повернення молодих спеціалістів у село, існувала програма допомоги з виділення земельних ділянок під забудову. Розвивалася торгівельна інфраструктура, розбудовувалось та розквітало село Мошни.

Не всім районним керівним структурам подобалась принципова позиція Голови села, тому після ряду погроз та шантажу змушений був залишити цю посаду. Після майже 11-ти років громадсько корисної праці повернувся в рідну школу на посаду вчителя фізкультури, а згодом і заступника директора школи з виховної роботи. Виховав не одне покоління учнів, сформувавши в них любов до рідного краю, батьків, розуміння людських цінностей.

У 2003 році був обраним Головою Черкаського районного комітету профспілки працівників освіти і науки. Працюючи на посаді Голови райкому пріоритетом своєї роботи бачив захист прав і свобод педагогічних працівників Черкаського району.

За часи роботи в галузі освіти був неодноразово нагороджений грамотами та подяками районного і обласного відділів освіти. Обирався делегатом З’їзду ЦК профспілок працівників освіти і науки України. Нагороджений медаллю «Ветеран праці», отримав звання «Відмінник освіти України». Ним було започатковано і організовано дозвілля вчителів за рахунок профспілки. Були розроблені популярні туристичні маршрути з урахуванням побажань освітніх колективів. Організовувались поїздки по Черкаській області і території України, в санаторії і профілакторії. Виділялась матеріальна допомога і премії працівникам освіти, відстоювались їх інтереси на робочих місцях.

Віталій Дмитрович проводив активну роботу з навчання працівників освіти їхнім правам і свободам, а також контролював це дотримання роботодавцем. Він постійно відвідував освітні колективи Черкаського району, дізнавався про їхні проблеми і потреби, і завжди намагався допомогти. Співпрацював з державними органами і використовував цю співпрацю на користь педагогічних колективів. Завжди ставив гострі освітні питання перед владою району, області і міністерства освіти, і контролював, щоб їхні обіцянки були виконані на благо працівників освіти району. Його знали і поважали далеко за межами Черкаського району і області як порядну, професійну, чесну і сміливу людину, яка відстоювала інтереси освітян на різних рівнях, і перед різними органами влади. Він без остраху і без попереднього запису зустрічався з міністрами, і керівниками профспілок, прямо вимагаючи від них вирішення проблем освітян району.

З 2010 р. Віталій Дмитрович перебував на пенсійному відпочинку. Він мріяв використати цей час для читання книг зі своєї бібліотеки і подорожей по місцях його молодості, виховання внуків. Але, на жаль, хвороба не дала змоги повноцінно втілити в життя свої мрії.

У памʼяті колег, друзів, знайомих і родини він назавжди залишиться порядною, чесною, доброзичливою, люблячою людиною. Людиною з почуттям гумору, із загостреним відчуттям справедливості і бажанням допомогти всім, хто цього потребує.

Мошнівський сільський голова Богдан Шкарбута, Мошнівська сільська рада висловлюють глибоке співчуття рідним і близьким померлого.

Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевну біль від втрати рідної людини… Поділяємо Ваше горе, сумуємо разом з Вами, підтримуємо Вас у годину скорботи.

Царство Небесне та земля йому пухом.