Невідомий пам’ятник Жертвам фашизму с.Мошни

З допомогою запопадливих поліцаїв, які  звозили на те місце людей згаданою старою полуторкою за один раз там було розстріляно 40 чоловік місцевих жителів та людей з інших сіл так званого мошнівського куща. Яму тоді загорнули піском, а пізніше майже поруч розстріляли ще двох чоловіків, котрі були військовополоненими. Кількість розстріляних сягнула до 42 людей.

Саме так про це розповіли свідки, зокрема нині вже покійні люди, що в той час були дітьми. На все життя вони запам’ятали події, які звершилися в них на очах. Таке забути неможливо, сталося так, що допитлива дітвора сховалася в кукурудзинні сусіднього городу та спостерігала за тими подіями. Коли розпочався розстріл, кулі полетіли у їхній бік. На щастя тоді ніхто не постраждав, але побачене та пережите зруйнувало дитячу психіку на все життя. Особливо вражає їхня страшна розповідь про жінку, яка вчепилася у свого чоловіка, не відпускала його від себе та була розстріляна разом із ним…

Ще довгий час оминала дітвора те місце. Але туди значно пізніше навідалися діти з іншого кутка. Навесні 1943-го року всю Толоку залили талі води, що потім замерзли, бо вдарили знову зимові морози. Дітвора побігла на ковзанку «гнути подушки», але з жахом втекли звідти, бо вода під льодом була червона від ротанувшої людської крові! А от, старожили села чомусь завжди уникали розмов на цю тему.

   Вже у повоєнному 1947-му році владою була проведена ексгумація тих людей, вони були упізнані родичами, занесені в протокол та поховані в братській могилі. Туди пере захоронили і тих двох, що були розстріляні пізніше. Про це розповів Федір Мефодійович Лопушняк 1920

Р. н., житель Мошен, якому тимчасово довелося працювати у комісії, яка приїжджала тоді із Києва. Як професійний фотограф, опрацьовував він тоді усі кримінальні фотодокументи, що засвідчили оте злодійство фашистів.

Спочатку мені здавалося, що через те немає там прізвищ, бо їх дуже багато, а пам’ятник відносно невеликий. Їхні прізвища є в архівах, тому встановити їх, здавалося, було би неважко. Та виявилося, що все було не так вже й просто. Ані звернення до місцевої влади, ані пошуки в архівах не дали жодних результатів, не знайшлося родичів, які б допомогли встановити істину. На жаль, розстріляні люди так і залишалися невідомими…

Та як кажуть мудрі люди – усе таємне колись стає явним. Так воно і сталося.

Зовсім недавно до мене навідалася моя добра знайома жіночка із с. Яснозір’я, краєзнавець- аматор Пуш Ольга Іванівна. В руці вона тримала два аркуші із шкільного зошита з якимись прізвищами людей. Спочатку я не зрозумів нічого, а коли прочитав записи, то стало зрозумілим, що те, чого не вдалося мені, таки змогла зробити Ольга Іванівна. Зібрані нею дані проливають світло на багато невідомого.

    Перелік  прізвищ жителів с. Яснозір’я  (колишнього Білозір’я) Черкаського району, заарештованих німцями та поліцаями 9 жовтня та страчених у с. Дудницькому

( Мошнах) 12 жовтня 1942 року.

 

Джерело: http://ukrnaczachist.ck.ua/