До Дня працівників культури та аматорів народного мистецтва: сторінками історії.

Слово, культура вбирає в себе багато аспектів. Культурна людина не дозволить собі бути невихованою, не дозволить вести себе зверхньо серед інших людей, а завжди намагається бути скромною, виваженою, делікатною, щоб не образити іншу людину. Розвивати культуру не лише в собі, а й навколо себе, у всьому тому, що тебе оточує, справа не легка, але постійна і клопітка.

А розвиток культури на селі – це основне завдання людей, що пов’язані з цією професією. Це насамперед працівники культ урно-освітніх установ, що знаходяться на території села. Культура робить людину особистістю; незримою силою вона формує національну спільність, робить нас неповторними не схожими на інших. Завдяки щоденній праці клубників, викладачів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, бібліотекарів, фахівців музейної справи невтомно оберігаються джерела духовності, правди і краси.

Культурні досягнення та традиції – це скарб, яким треба вправно скористатися. Тож, збереження культурного спадку і шанування своїх видатних земляків може стати для нас не тільки приводом для пишання, але й запорукою подальшого культурного розвитку та творчої наснаги.



Ще коли в Мошнах у 1918 році був збудований сільський клуб, він і став центром, де проводилися різні заходи дозвілля, які й виховували у людей кращі морально-естетичні якості.

Тоді, в 20-х роках хх-ст , при сільському клубі діяв і дуже славився своєю роботою драматичний гурток, яким керував Чеберяк Федір Денисович. На сцені мошняни мали змогу бачити постановку драматичних творів видатних українських класиків. А ще радували односельців виступи струнного оркестру, яким керував Самойленко Зіновій Омельянович.

Існував і свій хоровий колектив,який працював не систематично (колективізація, голодомор, війна 1941-45рр.) А от після війни, починаючи з 50-х років, хоровий колектив, який ніс культуру в маси, став улюбленим на селі. Він нараховував більше 60-и осіб. Спочатку ним керували Валентин Швиденко, Костянтин Загумйонний, а от коли в село приїхав Пилипенко Василь Васильович,хоровий колектив неодноразово демонстрував своє мистецтво на різних фестивалях,та оглядах художньої самодіяльності.

Справу Пилипенка В.В. продовжило подружжя Надії та Юрія Гайовичів. Серед учасників хору були лікарі, вчителі, працівники торгівлі,працівники колгоспу та інші мешканці села. Сільський клуб не вміщав бажаючих послухати виступи цього колективу.

На початку 60-го року хоровий колектив очолила випускниця Канівського культосвітнього технікуму Мінченко (Полатайко) Раїса Іванівна, яка не лише керувала хоровим колективом, але й була солісткою вокально-інструментального ансамблю, яким керував її майбутній чоловік Полатайко А.Т. Це був перший в області естрадний колектив в сільських будинках культури.

При будинку культури відновив роботу і драматичний гурток, створилась агітаційно-художня бригада та танцювальний колектив, а ще в селі були утворені хорові колективи майже в усіх організаціях, які несли культуру в маси.

У 1968р. в Будинок культури приїхав молодий спеціаліст, теж випускник Канівського училища культури Гречка Микола Денисович, який став на посаду художнього керівника і продовжив роботу почату попередніми керівниками.

Директорами Будинку культури були - Кононенко Борис, Козак Олексій, Компанієць Володимир, Гайович Юрій, Супрун Валентин.

Коли в 1969 році в селі було збудовано новий красивий Будинок культури, директором його став Козленко Іван Григорович, який перед цим керував хоровим колективом в Мошнівській дільничній лікарні, а Микола Денисович став акомпаніатором хорового колективу.

Під керівництвом Козленко І.Г., гуртків художньої самодіяльності стало набагато більше: хор ветеранів війни, хор механізаторів, хор сандружинниць, агітаційно-художня бригада, хореографічний гурток, яким керувала Бабич Зінаїда Павлівна, та різні дитячі формування. Але хоровий колектив був родзинкою художньої самодіяльності клубу. Систематичні репетиції, концерти, виступи на різних оглядах, фестивалях дали свої результати. В 1978 році хору було присвоєно звання «народний», і він став носити назву «Мошногори». А незабаром і танцювальному колективу, який носив назву «Рушничок»,керівник Бабич Зінаїда Павлівна було присвоєно теж звання «народний».

Ці два народні колективи стали улюбленими на селі, тому що керували ними справжні професіонали своєї справи. «Мошногори» та «Рушничок» демонстрували своє мистецтво і на передачі «Сонячні кларнети», і перед делегаціями різних країн, які приїздили в село, і на різних фестивалях та оглядах, і журі завжди високо оцінювало виступи колективів та роботу керівників.

На початку 90-х років 20 ст. за сприяння настоятеля Спасо-Преображенського Храму, Андрія Григоровича Сидоренка було створено ще один чудовий колектив – хор Преображенської церкви. Організатором і керівником стала Світлана Борисівна Калічина. У 1995 та 1996 роках хор двічі займав перше місце в Міжнародних конкурсах духовної музики у Польській республіці. Церковний хор існує і донині. Керівником хору вже багато років є Раїса Іванівна Полатайко. З приходом нового настоятеля Спасо-Преображенського храму Олега Володимировича Мархалевича багато що змінилось не тільки в зовнішньому та внутрішньому облаштуванні храму,проведенні літургій,а й до церковного хору влились нові учасники. Завдячуючи отцю Олегу, мошнівчани та гості села мають змогу насолодитись божественним співом під час кожної літургії ,бо тепер вона лунає на все село.

Навіть в певний період занепаду культури в країні у нашому селі продовжував жевріти культурний вогник. Хор займався в холодних приміщеннях, люди не приходили на концерти та й поїздок на виступи майже не було. Дуже шкода, що в цей період з різних причин село втратило одну свою творчу родзинку, Народний танцювальний колектив «Рушничок». Але це не зламало учасників, бо кожен вірив у краще майбутнє.

Культурне життя в селі суттєво піднялось з приходом на роботу нового директора Будинку культури Грицик Ганни Григорівни. Людина з вищою освітою, ініціативна, творча, зі своїм баченням зуміла швидко відновити роботу Будинку культури. В холодне приміщення БК було підведено газове опалення, організовані нові дитячі формування, такі як: дитячий вокальний ансамбль «Перлинка, дитячий вокально-обрядовий ансамбль «Перевесло» та вокальний «Берегинька», дитячий драматичний та фольклорний ансамбль «Молодички молодії», який організувала Полатайко Раїса Іванівна, і який протягом 8 років демонстрував своє мистецтво не лише в своєму селі, районі, області, але й в м.Київ на передачі «Фольк-Мюзік» в 2009, 2010, 2011 роках. В 2012 році ансамблю «Молодички молодії» було присвоєно звання «Народний».

За сприяння Ганни Грицик був створенний та відкритий етнографічний музей. (На жаль, зараз він не працює. Але ми віримо,що прийде час,коли і мошнівчани і гості села зможуть відвідувати наш музей та отримувати естетичну насолоду.)

Завдяки Ганні Грицик було відремонтовано старі сценічні костюми, проведено двічі ремонт в Будинку культури, частково пошиті нові дитячі костюми. Відновив роботу на повну потужність Народний аматорський хор «Мошногори». Лише за 3 останні роки колективи художньої самодіяльності і зокрема хоровий колектив поповнився новими творчими учасника художньої самодіяльності, мешканцями Мошен та інших сусідніх сіл. А в листопаді 2014 року хор відзначив своє 90-річчя. Нині Народний хор «Мошногори» веде активну творчу ,концертну діяльність. (Про хоровий колектив «Мошногори ,його історію, керівників та учасників ми згодом подамо цікавий та змістовний матеріал).

Десять років успішно виступав та вніс свій вагомий внесок в розвиток культури села ансамбль бального танцю «Саламандра»,залучаючи дітей та молодь до мистецтва танцю, під керівництвом Полякової Оксани Сергіївни.

З великим успіхом розвиток танцювального мистецтва на селі продовжив у 2015 році ансамбль бально-спортивного танцю «Флейм» де керівниками та тренерами є молоді, творчі та ініціативні Інна Острівна та Олексій Юрченко. Це нова творча родзинка в Будинку культури.

Працює при Будинку культури і сільська бібліотека, яка нараховує тисячі абонентів. Бібліотека обладнана комп’ютерами та має інтернет зв'язок.

Культура в селі з кожним роком зростала завдяки роботі багатьох творчих колективів художньої самодіяльності та керівників Будинку культури. Це люди творчі,неординарні і кожен з директорів вніс свою часточку у розвиток культурного життя на селі. Попудрібко Анатолій Олексійович, Бабич Петро Макарович, Павлов Олександр Анатолієвич, Шанаєва Катерина Григорівна, Супрун Ігор Миколайович, Грицик Ганна Григорівна, Логоцький Юрій Михайлович.

Нещодавно в Мошнах відкрито музей геніальному поету України Т.Г.Шевченку. Митець неодноразово бував в с.Мошни. У будинку де жив під час відвідин Тарас Григорович і був створений музей, де директором стала Грицик Ганна Григорівна, яка і тут докладає всіх зусиль для його розвитку. Тут постійно проходять цікаві змістовні екскурсії, виставки майстрів декоративно-прикладного мистецтва,різні майстер-класи , проводяться народні свята, конкурси та фестивалі. Тепер в селі стало на одне історично-культурне місце більше.

Приділяється велика увага розвитку фізичної культури на селі. Традиційно успішними стали виступи наших спортсменів на змаганнях з різних видів спорту. Шкільні та сільські команди під вдалим керівництвом Олі Миколаївни Синчак здобувають щороку грамоти та нагороди різного ґатунку на районних та обласних змаганнях.

Улюбленцями мошнівчан стали дві футбольні команди, які радують односельчан перемогами у домашніх та виїздних матчах.

Село культурно багате й тим ,що має свою дитячу Музичну школу де не тільки навчають гри на фортепіано, баяні, бандурі, викладають вокальний спів, а й розвивають духовність мошнян та вносять свою неоціненну частку в розвиток Мошнівської культури . Тут працюють чудові викладачі, справжні майстри своєї справи. Нещодавно директором ДМШ стала молода, творча та ініціативна Гончаренко Людмила Олексіївна.

Мошнівці по праву можуть пишатися ще одним осередком культури - Станцією Юних Техніків де вміло багато років керує Якименко Микола Михайлович. Там працюють прекрасні фахівці, які навчають дітей мистецтву рукоділля,паперопластики, ракето моделюванню,конструюванню повітряних зміїв, мистецтву фотографії та відео,та багато іншого. Їх роботи демонструвалися та перемагали на багатьох виставках та конкурсах не лише в своєму селі, районі, області а й на Всеукраїнських та Міжнародних змаганнях. На всю Україну славиться і туристично-краєзнавчий клуб.

З кожним роком культура в селі зростає. Про це свідчать і освітлені вулиці, і прокладені тротуари, і збудовані зупинки для людей та лавки для відпочинку. А нещодавно відкрито пам’ятний знак першому пароплаву «Бджілка» за сприяння сільського голови Шкарбути Богдана Вікторовича та депутата районної ради Шимановського Володимира Михайловича.

Це тільки короткий опис розвитку культури в нашому селі . Можливо, щось було й не сказано і когось ми не згадали, або просто чогось не знали, то просимо щиро нас вибачити, а все що ви хочете доповнити ,чи внести свої пропозиції відповідайте в коментарях.

Ми впевнені,що наше село Мошни багате своїми творчими та талановитими людьми. Будинок культури завжди радо відкриває двері всім бажаючим проявити свій талант та реалізувати здібності. І не важливо скільки Вам років,якщо Бог нагородив Вас ТАЛАНТОМ Ви просто не маєте морального права знехтувати цим. Вас чекають.

Ми щиро вдячні ВСІМ, хто протягом багатьох років робив і хто сьогодні робить свій особистий внесок в розвиток культури в нашому селі.

Щиро вітаємо ВСІХ з Днем працівників культури та аматорів народного мистецтва. Бажаємо ТВОРЧОГО НАТХНЕННЯ,ЗДІЙСНЕНЯ МРІЙ ,МІЦНОГО ЗДОРОВ’Я ,БОЖОГО БЛАГОСЛОВІННЯ та МИРНОГО НЕБА НАД НАМИ.


(В дописі використано матеріали з книги «Містечко ратників та майстрів» спілки краєзнавців Мошнівського краю «Артанія»)